Нас шліфує життя, як камінчика хвиля бурхлива.
Як шліфують майстри мелахіт, бірюзу, діаманти.
Нас шліфує воно, хоч під тиском буває не сила.
Та потрібно встояти та гортати життя фоліанти.

Нас шліфує воно гострим лезом та сіллю по ранах.
забирає назавжди, умить дорогих нам людей.
Валить, тріщить, руйнує придумані задумани й плани.
Залишаючи нас в пустоті без підтриймки й ідей.


Нас шліфує життя, тільки завджи страшною ціною.
Зупиняє нас різко в нестримнім, небеснім льоту.
І лунає наш голос, так тихо, безсило, луною.
Й не дає нам ніколи набрати свою висоту.

Нас шліфує життя тільки завджи ціною утрати,
Гірким досвідом, слізьми, звучанням небесних молитв.
Нас шліфує воно тільки інколи важкопіднятись.
Від нещасних жорстоких буденностей підлості й битв.

Нас шліфує життя, як шліфують майстри діаманти,
Нас шліфує воно не не одного когось, а юрбою.
Може й вистоїм і залунають духовні канти,
Головне від жорсткості вижити й бути собою.